За загальним правилом згідно статті 60 Сімейного кодексу України майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу).
Під майном закон розуміє окрему річ, сукупність речей, а також майнові права та обов'язки (ч. 1 ст. 190 Цивільного кодексу України).
Згідно статті 167 Господарського кодексу України «корпоративні права - це права особи, частка якої визначається у статутному фонді (майні) господарської організації, що включають правомочності на участь цієї особи в управлінні господарською організацією, отримання певної частки прибутку (дивідендів) даної організації та активів у разі ліквідації останньої відповідно до закону, а також інші правомочності, передбачені законом та статутними документами». Згідно статті 2 Закону України від 17.09.2008 №514-VI "Про акціонерні товариства" «корпоративні права - сукупність майнових і немайнових прав акціонера - власника акцій товариства, які випливають з права власності на акції, що включають право на участь в управлінні акціонерним товариством, отримання дивідендів та активів акціонерного товариства у разі його ліквідації відповідно до закону, а також інші права та правомочності, передбачені законом чи статутними документами».
З урахуванням конкретної організаційно-правової форми господарської організації та виду здійснюваної нею господарської діяльності, законодавством можуть встановлюватися спеціальні корпоративні права, які набуваються особою, що володіє часткою у статутному фонді (майні) такої господарської організації.
Установлюватися та конкретизуватися корпоративні права можуть і установчими документами господарської організації. При цьому в установчих документах господарської організації можуть встановлюватися корпоративні права, не передбачені законами та підзаконними актами.
Отже, корпоративні права слід відносити до спільного сумісного майна подружжя як мінімум в частині майнових прав, які входять до їх складу.
Окремого дослідження потребує питання реалізації одним з подружжя своїх прав, що витікають внаслідок належності другому з подружжя корпоративних прав, в тому числі слід враховувати положення установчих документів. Аналіз вказаного та судової практики приводить до висновку, що другий з подружжя не може отримати у власність частку в статутному капіталі (в даному випадку 50% статутного капіталу ТОВ; тому що отримавши корпоративні права особа отримала б у їх складі і немайнові права; згідно статті 100 Цивільного кодексу України «право участі у товаристві є особистим немайновим правом і не може окремо передаватися іншій особі»), але може реалізувати свої права іншим шляхом. Зокрема, як зазначено в Постанові Пленуму Верховного Суду України від 21.12.2007 №11 "Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя" «Виходячи зі змісту частин 2, 3 ст. 61 Сімейного кодексу, якщо вклад до статутного фонду господарського товариства зроблено за рахунок спільного майна подружжя, в інтересах сім'ї, той із подружжя, хто не є учасником товариства, має право на поділ одержаних доходів».
В кожній окремій ситуації також слід з'ясовувати джерело і час придбання корпоративних прав, наявність згоди другого з подружжя на внесення вкладу тощо.
